Ще матеріали по темі:
Дозвільна система
Подання документів в дозвільний центр

Головним документом, який регулює ліцензування в Україні, є Закон № 1775 від 01.06.2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що встановлює перелік сфер діяльності, які в обов’язковому порядку підлягають ліцензуванню. Крім цього, в законі про ліцензування прописана єдина процедура щодо видачі або відмови у видачі ліцензії, зазначена відповідальність посадових осіб, процедура анулювання ліцензії та контроль над сферою ліцензування.
Згідно з буквою закону, ліцензія визначається як документ суворої звітності державного зразка, який дозволяє особі (або організації), що її отримали, вести вказану в ліцензії господарську діяльність на термін, зазначений у ліцензії, при дотриманні всіх умов отримання ліцензії.
Необхідно знати, що Законом про ліцензування передбачено — у разі отримання ліцензії від органів центральної влади, ліцензія має юридичну силу на всій території України, а у разі отримання ліцензії від органів місцевого самоврядування або місцевих представництв центральної влади, дія ліцензії поширюється тільки на цій адміністративній території .
Терміни дії ліцензії при дотриманні всіх ліцензійних умов відповідно до закону не може становити менше 5 років. Плата за отримання ліцензії вноситься лише після прийняття рішення про видачу ліцензії. Розмір плати за ліцензію, одержувану вперше, встановлюється законом окремо для кожної категорії господарської діяльності, тоді як розмір плати за отримання копії ліцензії складає всього 17 гривень, переоформлення або видача дубліката — 85 гривень. Строк видачі ліцензії після надання документа, який засвідчує оплату — 3 робочих дні.
Після здачі заяви з пакетом необхідних для отримання ліцензії довідок і дозвільних документів, підприємець може отримати відмову в розгляді заяви за порушення пунктів закону:
— документи оформлені неналежним чином;
— підписала заяву особа, що не має на те повноважень.
Інших випадків в законі не передбачено, тому аргументація крім цих двох пунктів є незаконною. Але звичайно, першого пункту повністю достатньо, щоб «штампувати» відмови. На відміну від системи дозвільних центрів, в області ліцензування не застосовується принцип мовчазної згоди, що не дає право здійснювати ліцензовану господарську діяльність без отримання ліцензії, незважаючи на терміни подачі заяви.
Відповідно до закону про ліцензування, після закінчення 10 робочих днів з моменту прийняття заяви на отримання ліцензії, ліцензійний орган повинен прийняти рішення і повідомити заявника в триденний термін від дати прийняття рішення.
Відмова у видачі ліцензії (не можна плутати з відмовою в розгляді заяви) може мати тільки дві законні причини:
— дані в документах, поданих разом із заявою, недостовірні;
— невідповідність ліцензійним умовам самого заявника.
Після отримання відмови у видачі ліцензії, заявник має право повторно звернутися із заявою на її отримання не раніше, як через 3 місяці, при усуненні причин, за якими було відмовлено в перший раз. Рішення ліцензійного органу про відмову може бути оскаржено в суді або в експертно-апеляційному раді при Держкомпідприємництві України.
Слід врахувати, що ліцензія не передається іншим особам та не має юридичної сили навіть при укладанні договору доручення. Для здійснення ліцензійної діяльності, на кожне місце проведення такої господарської діяльності необхідна окрема копія ліцензії, яка засвідчується органом, що видає ліцензії.
Контроль над дотриманням ліцензійного законодавства здійснюється податковою службою в ході перевірок, і в разі відсутності ліцензії може застосовуватися адміністративний арешт майна. Для осіб, які мають ліцензію, основним контролюючим органом є орган ліцензування, який при виявленні порушень може видати припис на виправлення помічених порушень або навіть анулювати ліцензію.